Розлад харчової поведінки - що робити

Розлад харчової поведінки - що робити

Недостатньо худа/худий. Недостатньо приваблива/привабливий. Недостатньо спортивна/спортивний. Сучасне суспільство зосереджено на зовнішності: щодня у рекламі, соціальних мережах, у фільмах, серіалах ми бачимо неймовірно вишуканих кіноакторів та моделей, в образі яких немає жодних недоліків. Підсвідомо ми проводимо паралелі із собою і, як наслідок, починаємо прагнути до ідеалу, нав’язаного суспільством.

І хоч з вами все гаразд і ви вже є прекрасною індивідуальністю, кожен сантиметр тіла здається недосконалим і ви приймаєте рішення обмежити себе у їжі, щоб позбутись зайвих сантиметрів у талії або ділянці стегон. Знайомі постійний підрахунок калорій, картання за зайву цукерку або навіть блювання з метою «очищення» шлунку? На жаль, ви стали жертвою розладу харчової поведінки.

Що таке розлади харчової поведінки?

Розлади харчової поведінки - психологічно обумовлені порушення, які пов’язані із вживанням їжі. Це поняття охоплює велику кількість патологій, найбільш поширеними серед яких є нервова анорексія та нервова булімія.

Anorexia nervosa - повільне самогубство

Нервова анорексія - психічне захворювання, яке характеризується найвищими показниками летальності серед патологій цієї групи. Статистика показує, що середній вік початку як серед жінок, так і серед чоловіків - 15-19 років.

Не можна сказати, що в нервової анорексії є одна єдина причина виникнення: хоча генетична схильність і визначає вірогідність розвитку захворювання, проте лише її недостатньо. Дослідження вказують на вищу частоту розладу харчової поведінки у сім’ях із конкурентними рисами характеру, жагою до перфекціонізму, а також рисами аутистичного спектра. Нервову анорексію можна назвати своєрідним механізмом боротьби із конфліктними ситуаціями, складнощами пубертатного періоду та академічного тиску. До критеріїв діагнозу даного розладу харчової поведінки відносяться:

  1. Обмеження вживання їжі відповідно до добових потреб організму, що призводить до зниження маси тіла.
  2. Сильний страх збільшення ваги. Пацієнт боїться стати огрядним або його поведінка спрямована на те, щоб запобігти збільшенню маси тіла, навіть якщо ІМТ нижче норми.
  3. Порушення сприйняття ваги або форми тіла, їх надмірний вплив на самооцінку або не усвідомлення серйозності та критичності вже наявної низької маси тіла.

Пацієнти з нервовою анорексією не лише обмежують себе у їжі, але й використовують допоміжні засоби для схуднення, зокрема, сечогінні та проносні лікарські препарати. Нерідко людина додатково виснажує себе фізичними навантаженнями, бажаючи позбавитись «зайвих» кілограмів. Серед інших проявів та симптомів:

  • сухість та ламкість волосся;
  • блідість та зниження еластичності шкірних покривів;
  • непереносимість холоду;
  • швидка втомлюваність;
  • запаморочення та синкопальні стани;
  • тахікардія та дискомфорт за грудиною
  • зниження артеріального тиску;
  • гіпотермія;
  • депресія та суїцидальні думки;
  • часті інфекційні захворювання внаслідок зниження реактивності імунної системи.

 Хоча індекс маси тіла і дозволяє визначити недостатність маси тіла, проте він не є визначальним критерієм для діагностики нервової анорексії - варто враховувати конституційні особливості, а також пам’ятати, що розлад харчової поведінки може бути й в людей із «зеленим» та «помаранчевим» ІМТ.

Bulimia nervosa - блудна донька анорексії

Приблизно в 1% жінок у всьому світі наявний такий розлад харчової поведінки, як нервова булімія. Захворювання характеризується надмірними переживаннями з приводу власної ваги, епізодами неконтрольованого переїдання та картаннями за всю спожиту їжу, що провокує використання крайніх маніпуляцій - самовільно викликаного блювання та/або вживання проносних препаратів. Виникає відчуття провини за ароматний стейк, пухнасте солодке тістечко та надто калорійний, але смачний коктейль, які ви з’їли та випили декілька хвилин тому? Є бажання якомога швидше позбутися шляхом блювання того, що спричинить появу додаткових сантиметрів на талії? Це тривожні дзвіночки нервової булімії.

Достеменно причина виникнення розладу харчової поведінки не виявлена, однак пропаганда дотримання дієти та соціокультурні особливості сучасного суспільства відіграють не останню роль у формуванні патології. Складнощі діагностики полягають в тому, що більшість пацієнтів заперечують наявність проблеми, а також відрізняються нормальною вагою.

Ускладнення розладів харчової поведінки: чому ці порушення настільки небезпечні?

Розлади харчової поведінки небезпечні своїми наслідками. Серед найбільш поширених ускладнень анорексії потрібно виокремити порушення з боку таких систем:

  1. Серцево-судинна система: атрофія міокарду, пролапс мітрального клапана, ортостатична гіпотензія, раптова серцева смерть.
  2. Шлунково-кишковий тракт: гастропарез, закрепи, діарея, захворювання печінки (стеатогепатоз).
  3. Дихальна система: аспіраційна пневмонія через ослаблення м’язів глотки, спонтанний пневмоторакс.
  4. Гормональні порушення: аменорея внаслідок зниження рівня естрогену, підвищення рівня кортизолу крові.
  5. Опорно-рухова система: втрата м’язової та кісткової маси.
  6. Нервова система: атрофія головного мозку.

У людей із нервовою булімією наявні інші порушення, які пов’язані із самоіндукованим блюванням:

  1. Шкірні прояви: тріщини, мозолі та садна на шкірі пальців та долонь, адже найчастіше блювання викликається механічно шляхом подразнення кореня язика фалангами.
  2. Стоматологічні порушення: підвищення чутливості зубів, сухість слизових оболонок ротової порожнини, ерозії на поверхні зубів, гінгівіт та пародонтит, гіпертрофія слинних залоз.
  3. Шлунково-кишковий тракт: гастроезофагеальна рефлексна хвороба, дисфагія (порушення ковтання) та одинофагія (відчуття болю під час проходження харчової грудки по стравоходу), стравохід Барета.
  4. Електролітні порушення, зокрема зниження рівню калію, що може призвести до раптової зупинки серця.

Хоча зловживання послаблюючими препаратами у разі булімії зустрічається рідше, ніж самоіндуковане блювання, необхідно виокремити наслідки неконтрольованого прийому лікарських засобів цієї групи. Окрім гіповолемії та електролітних порушень це може призвести до порушення перистальтики кишківника: найгрізнішим ускладненням вважається атонія товстої кишки внаслідок дегенерації нервових сплетень.

Розлади харчової поведінки: що робити?

Лікування розладів харчової поведінки вимагає комплексного підходу, а саме медикаментозної підтримки та психотерапії. Важливою частиною зцілення є харчування - контролювати раціон пацієнта повинен дієтолог, щоб запобігти синдром відновлення харчування (колапс, гіпофосфатемія та небезпечні коливання калію, натрію, магнію). Також рекомендована обмежена фізична активність - інтенсивність не повинна бути надто високою, тому комплекс вправ підбирається відповідно до необхідних витрат енергії.

Ви можете звернутись до спеціалістів наркологічного центру «ВітаКод»: наші кваліфіковані лікарі допоможуть вам полюбити себе, побороти розлад харчової поведінки та повернути гармонію у життя. Ви можете дізнатись детальніше про лікування у клініці, заповнивши он-лайн форму, і ми зателефонуємо вам якомога швидше.